Вірші про національні символи та обереги

Українські обереги

Там, де місто й гамору багато,

Де нема пташиних голосів,

Хочеться в сільську маленьку хату,

До старих, як вічність, образів.

Хай шумить метелиця, як вепра,

Хай стежки засипле снігопад –

Дивна святість рідного вертепу

Збереже у час різдвяних свят.

А коли розквітне Україна,

І прийде Великдень, як завжди,

Будуть явір, верби і калина,

Будуть дзвони церкви й крашанки.

Влітку перший хліб буде, як свято,

Теж пахучий. Також оберіг.

І старенька, наче вічність, хата

Усміхнеться шибками до всіх.

Рушники, напевне, часом шиті,

Крапелька свяченої води,

І, неначе з золота відлиті,

Вічні українські образи.

Вепра (діал.) — дивна істота, лісове чудовисько, незвіданий звір

Оля Стасюк цікавиться

Публікації: Оля Стасюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

«ДОЩ НА КОРДОНІ З РУМУНІЄЮ» — Вірш

«СОНЯЧНИЙ СВІТ» — Вірш

«Карпатська ніч» — Вірш

«Українські обереги» — Вірш

«Зламана ламана» — Вірш

«Карпати» — Вірш 18+

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

10.04.2014 20:16 © . => Дашуня

10.04.2014 18:25 Дашуня

Я думаю что стих супер! А про этого вашего чудища то там без разницы.

08.09.2012 23:06 Каранда Галина => Суворий

ні, там нижче Олин коментар. В селі її тата так говорять.

08.09.2012 22:56 Суворий => Каранда Галина

Глибоко довелось копнути певно. гугль не справився принаймні.

08.09.2012 19:41 Каранда Галина => Суворий

___________ Вепра (діал.) — дивна істота, лісове чудовисько, незвіданий звір

ось і розібралися з вепрою)

08.09.2012 19:21 © . => Каранда Галина

08.09.2012 19:19 Каранда Галина => ©

тоді зроби зноску й напиши, що то діалектичне. Ти не ображайся, просто в нас так не кажуть, і в словнику слова немає. Тому питання виникне в більшості читачів. А з зноскою буде ідеальний варіант.

08.09.2012 19:13 © . => Каранда Галина

Це не село. Радше, діалект чи щось типу того. І означає воно якесь незвідане чудовисько, щось з хащі. Не знаю, так в татовому селі казали завжди. Він з Хмельниччини. Дякую)

08.09.2012 19:10 © . => Лідія Яр

08.09.2012 19:10 © . => Тетяна Чорновіл

08.09.2012 19:10 © . => Деркач Олександр

08.09.2012 19:09 © . => Андрій Гагін

07.09.2012 18:12 Лідія Яр

07.09.2012 16:02 Каранда Галина => Деркач Олександр

так. я теж «степу» думала. але в Вашому варіанті склад зайвий,

07.09.2012 11:43 Тетяна Чорновіл => Микола Щасливий

Згодна. Суєта заїдає((((

07.09.2012 11:41 Микола Щасливий => Тетяна Чорновіл

Все в наших руках.

07.09.2012 11:21 Тетяна Чорновіл => ©

Гарно! Перераховані наші обереги, та ще й виділені. Все менше таких стареньких хат, в яких це все зберігається. (((

07.09.2012 09:34 Деркач Олександр => Каранда Галина

А мені сподобалась вепра))), але якщо по правилам то так, треба щось робити бо вірш — супер. . можна так, прямо на поверхні:
Хай шумить метелиця серед степу
Хай стежки засипле снігопад –
Дивна святість рідного вертепу
Збереже у час різдвяних свят.- але мені більше ВЕПРА подобається)))

07.09.2012 00:36 Каранда Галина => Суворий

та я теж так зрозуміла. але вепр за означенням не буває жіночого роду. та й на метелицю його голос мало схожий,

07.09.2012 00:32 Суворий => Каранда Галина

Думаю, що мається на увазі все-таки дорослий веприк лісовий жіночого роду.

07.09.2012 00:28 Каранда Галина => Суворий

:))) блін. доведеться Олі іншу риму шукати. якщо не пояснить толково, Бо ж вірш дійсно гарний. шкода одним словом його партачити,

07.09.2012 00:26 Суворий => Каранда Галина

Можливо не сподобалось, що її виключили з «учётных данных».

07.09.2012 00:24 Каранда Галина => Суворий

:))))) а чому вона шумить?:)

07.09.2012 00:23 Суворий => Каранда Галина

Вепра — посёлок Гагшорского сельсовета Сысольского района, в 12 км от с.Бортэм (Бoрт?м). Возник в 1930-х. В переписи 1939 — Верхний Вепр в Палаузском сельсовете, 25 человек. В списке 1956 — посёлок лесозаготовителей Вепра в Гагшорском сельсовете. В 1959 — 154 человека, в 1963 — 90 человек. В 1966-1967 исключён из учётных данных.

07.09.2012 00:03 Каранда Галина => ©

гарно, можна в підручник з народознавства, а що таке «вепра»?

06.09.2012 21:43 Деркач Олександр => ©

Дуже гарно , і зміст, і форма.

06.09.2012 21:37 Андрій Гагін => ©

Гарне віршоване поєднання символів України!

Источник

Вірші про українську вишиванку та вишиті рушники

Вишиті узори – сакральний національний символ. Це оберіг для дитини, особливий зміст, який вкладає матуся, вишиваючи сорочку. Наш сайт Mamabook підготував підбірку дитячих віршів про українські орнаменти та вишивки.

***
Вишиваю вишиваночку
Я для братика Іваночка.
Вишиваночка у вишеньках,
Ягідками рясно вишита.
Вся в мережках вишиваночка –
Подарунок для Іваночка.
Автор: Варвара Гринько

***
Квiти розцвiтають
Ось на рукавах,
З iрiю далекого
Повернувся птах –

Дивнi вiзерунки
Сяють, мов живi –
Мама вишивала
Оберiг менi!

***
Я в садочку сиділа,
Рушник вишивала.
Мені ружа світила,
Мені шить помагала.

Сюди-туди голка,
Сюди-туди нитка,
Отут буде листя,
Отут буде квітка.

***
Біле поле полотняне,
рівно ткане, чисто пране.
А по ньому голка ходить,
за собою нитку водить.
Покрутнеться так і сяк —
зацвіте червоний мак.
Зазирне і там і тут —
василечки зацвітуть.
Застрибає навпрошки —
зажовтіють колоски.
А як пройдеться поволі —
заряхтять листочки в полі.
Біле поле полотняне
рушником барвистим стане.
Автор: Тамара Коломієць

***
Мама вишила мені
Квітами сорочку.
Квіти гарні, весняні:
– На, вдягай, синочку!
В нитці – сонце золоте,
Пелюстки багряні,
Ласка мамина цвіте
В тому вишиванні.
Вишиваночку візьму,
Швидко одягнуся,
Підійду і обніму
Я свою матусю.
Автор: Вадим Крищенко

***
За горою дуби червоніють,
Золотавіють осінню клени,
І розписує дивнії мрії
Срібна голка по білій пелені.

Сине небо на бризги розбилось
Об рвучкі Черемошеві води.
Що гуцулчине серце любило —
Зачарована голка виводить.

Простелилися гори зелені,
Розійшлися верхами смереки.
Вишиває по білій пелені —
Що осталося в мріях далеко.
Автор: Леся Храплива-Щур

***
Рано-вранці, на світанку,
Вишиваю вишиванку.
У зеленім житі
Буду ворожити.
Попрошу у неба
Солов’їний щебет.
Попрошу у квітки
Чарівної нитки.
Тоненької, шовкової,
Нитки кольорової.
Полотном біленьким
Вишию рівненько
Голосну сопілочку
І вишневу гілочку,
Пташечку, калину,
Маму і дитину.
Вийся-вийся, голочко,
Вишиваю долечку.
Візерунок рясно –
Буде доля красна.
Автор: Яна Яковенко

Источник

22 вірші про вишиванку для дітей і дорослих

Вишиванка є символом краси, здоров’я і щасливої долі. Її вважають оберегом української нації. Вишита сорочка символізує сімейні цінності – пам’ять роду, вірність і любов. Сьогодні День вишиванки не національне свято, а всесвітнє.

День вишиванки – свято, покликане сприяти єдності й процвітанню українського народу. Відзначається в третій четвер травня. У 2021 році День вишиванки припадає на 20 травня.

А в цій добірці ви побачите, як українські поети оспівали вишиванку в віршах.

1. Вишиваночка

Щоб вишиваночку вдягати,
Вагомий привід нам не треба мати.
Її ми хочемо носити кожен день,
Співать народних в ній пісень!
Автор невідомий

2. Вишиванка

Вишиванка – символ України,
Кожної великої родини,
Нашої історії та мови
Залюбки вдягаємо її знову.
Автор невідомий

3. Одягаю вишиванку

Синьо-жовта стрічка
В мене у волоссі.
Я хоч ще маленька
Та заплітаю коси.
Одягаю вишиванку
Та іду в садочок зранку.
Автор невідомий

4. Вишиване платтячко

Плаття-вишиванку
Одягаю радо,
Буду в ній сьогодні
з друзями гуляти.
Мені личить унікальний
Одяг наш національний!
Автор невідомий

5. На свята уся сім′я

На свята уся сім′я
Мама, тато й навіть я,
Вишиванки одягаєм
В центрі міста ми гуляєм.
Хай всі знають, що родина
Любить неньку-Україну!
Автор невідомий

6. У садку попросили

У садку нас попросили всіх до свята
Вишиванку з дому взяти.
Зранку ми її попрасували,
акуратно із собою взяли.
Одягнули у садку й закружляли у танку!
Автор невідомий

7. Якщо людина хоче вишивати

Якщо людина хоче вишивати,
Знайдеться в неї голка, нитка, час.
Зуміє всі відтінки підібрати,
Й шедеври вийдуть з-під руки не раз.
Якщо людина хоче вишивати,
Побачить в цьому радість і красу.
І по узорах буде мандрувати,
І вишиє на квіточці росу,
І створить диво, первозданну казку,
Їй усміхнеться сонечко в вікні,
Бо відіб’ється і любов, і ласка
У хрестиках на білім полотні.
Надія Красоткіна

8. Я вишию сорочку

Я вишию сорочку кольорову
Й по білім світі гордо в ній піду.
У ній зустріну пору світанкову
І щастя світле я у ній знайду.
Я – українець! Дуже гордий з цього.
Несу у світ традиції свої
Для себе в Бога не прошу нічого,
Все в мене є: і гори, і гаї,
Поля родючі, повноводні ріки,
Озера сині, чисті небеса.
Я син землі від роду і навіки,
В краю, де поруч казка і краса.
Я – українець з щедрою душею,
На вишитому рушникові хліб несу.
Горджуся Україною своєю
І в серці бережу її красу,
Історію, традицію і пісню,
Й правдиве слово-думу Кобзаря.
То ж вишиванку я до серця тисну
І вірю, що зійде моя зоря.
Надія Красоткіна

9. Вишивала мама

Мама вишила мені
Квітами сорочку.
Квіти гарні, весняні:
– На, вдягай, синочку!
В нитці – сонце золоте,
Пелюстки багряні,
Ласка мамина цвіте
В тому вишиванні.
Вишиваночку візьму,
Швидко одягнуся,
Підійду і обніму
Я свою матусю.
Вадим Крищенко

10. День вишиванки

День вишиванки. Це великий день,
Бо люди згадують сім’ю, родину.
Як шила мати і вела пісень,
Сорочку гарну вишивала сину.
Лягав собі узор на полотні,
А мати шила і думки вплітала.
Так долю вишивала день при дні,
Щоб добра доля сина не минала.
А як же вишивала рушники
І дарувала дітям на дорогу…
Щоб діти подолали всі шляхи
Й верталися до рідного порогу.
В тих вишиванках думи і пісні,
Про щастя мрії, туга за синами,
Тривога вічна, гарні дні ясні,
До Бога звернення — молитва мами.
Надія Красоткіна

11. Вишиванка

Узор вручну, широка планка,
Легенький запах ковели.
Моя сорочка вишиванка ,
Вся ніби сплетена з трави.
Дніпра потоки, степ , простори,
По лівій, правій стороні.
Червоно – чорні всі узори,
Мережив ряд на полотні.
Леся Вознюк

Спецпроєкт «Інтерв’ю зі школами»: про школу BroBots розповідає її директор та співвласник Пилип Духлій

Спецпроєкт «Інтерв’ю зі школами»: про Orange School розповідає її засновниця Ірина Бурякова

12. Сорочка-вишиванка

Сорочка-вишиванка! Модно й гарно!
Всі різні, двох однакових нема,
Як і людей знайти подібних марно,
Однакових нема, усе дарма.
Робота кожна індивідуальна,
Узор чи колір треба замінить.
Для сина він тепер уже сакральний,
Це оберіг, що завжди захистить.
Вкладає мати душу в вишиванку
І вся любов у хрестиках живе.
Буває, що й не ляже до світанку,
А за вікном он Місяць вже пливе
І заглядає в хату, заглядає…
Свій промінець, мов ниточку, дає.
А мати і часу не помічає,
Все вишиває й думає своє…
Надія Красоткіна

13. Я вишивку свою вплела

Я рідний край та мову солов’їну
У вишивку свою вплела, в нитки.
Я прославляю рідну Україну,
Яскраві вишиваючи квітки.
Душею я до полотна пристану
Та настелю на ньому краєвид.
Я іншою ніколи вже не стану
Під впливом промайнулих літ.
Ольга Вишневська

14. Вдягни свою чудову вишиванку

А українська вишиванка — диво,
У ній народу код, його душі.
І кожному в ній зручно і красиво,
Вдягнути ж вишиванку поспіши.
І гордо йди у ній по цілім світі,
Та мовою своєю розмовляй!
І хай сміється сонечко в зеніті —
Ти рідного свого не забувай!
Бо в ньому все — ліс, гори і долина,
І річечка, й маленьке джерельце,
Твій рідний край, чарівна Україна,
І мати, й батько — пам’ятай про це!
І хліб на вишиванім рушникові,
І пісня, що до серця пролягла,
І краєвиди навкруги чудові,
І стежка, що у Всесвіт повела.
Вдягни свою чудову вишиванку,
Відчуй в ній ласку і душі тепло,
І чистий ранок в ніжному серпанку,
І те, як добре з мамою було.
Надія Красоткіна

15. Українська вишиванка

Вишиванка рідна, ну хіба не диво?
В ній ходити модно, стильно і красиво.
Це митецький витвір, це краса і казка,
В ній душі наснага, материнська ласка.
Кольори сплелися в ній в узори й квіти,
Щоб були щасливі і сміялись діти.
А веселі люди від краси раділи
І самі, звичайно, вишивати вміли
Червону калину, зелені листочки,
Щоб були щасливі доні і синочки.
Й рідні вишиванки їх оберігали
Від біди в дорозі діток захищали.
Щоб у вишиванках хлопчики мужніли,
Рідну Україну захистити вміли.
Вишиванка наша, ну хіба ж не диво?
В вишиванці завжди модно і красиво.
Надія Красоткіна

16. Сорочка-оберіг

Вишивала мама синіми ниткам, –
зацвіли волошки буйно між житами.
Узяла матуся червоненьку нитку, –
запалали маки у пшениці влітку.
Оберіг-сорочку вишила для сина.
Візерунком стали квіти України:
маки та волошки, мальви біля хати.
Долю для дитини вишивала мати.
Шила-вишивали хрестики зелені, –
зашуміло листя на вербі й калині.
Золотилось сонце у розлогій кроні.
Вишивала долю, наче по долоні.
Оберіг-сорочку вишила для сина.
Візерунком стали символи Вкраїни:
і верба, й калина, сонях біля хати.
Щастя для дитини вишивала мати.
Білими по білім вишивала ненька,
до ниток вплітала всю любов серденька.
Дрібно гаптувала росяні мережки,
щоб не заростали у дитинство стежки.
Оберіг-сорочку вишила для сина.
Візерунком стала рідна Україна.
Мамину турботу збереже сорочка,
захистять від лиха хрестиків рядочки.
Леся Вознюк

17. В нашім домі

Всі хвилини вільні
в нашім домі — спільні.
Батько щось ладнає,
мати вишиває.
І мене вчить мати
також вишивати.
Спершу все для Галі —
для моєї лялі,
потім по стібочку
братові сорочку.
Вишивать навчуся,
як уміє ненька,
вишию з любов’ю
рушничок чудовий
на портрет Шевченка.
Марія Хоросницька

18. У вишневому садочку

Тоня вишива сорочку.
Вміло нитки підбирає,
Тихо пісеньку співає:
“Ой летіли дикі гуси…” —
Для рідненької матусі.
Гарно доня вишиває,
Сонця промені вплітає.
Наталія Любиченко

19. Вишиванка

Вишиваю вишиваночку
Я для братика Іваночка.
Вишиваночка у вишеньках,
Ягідками рясно вишита.
Вся в мережках вишиваночка
Подарунок для Іваночка.
Варвара Гринько

20. Вишиванка

Рано-вранці, на світанку,
Вишиваю вишиванку.
У зеленім житі
Буду ворожити.
Попрошу у неба
Солов’їний щебет.
Попрошу у квітки
Чарівної нитки.
Тоненької, шовкової,
Нитки кольорової.
Полотном біленьким
Вишию рівненько
Голосну сопілочку
І вишневу гілочку,
Пташечку, калину,
Маму і дитину.
Вийся-вийся, голочко,
Вишиваю долечку.
Візерунок рясно —
Буде доля красна.
Яна Яковенко

21. Мені сорочку мама вишивала

Мені сорочку мама вишивала,
Неначе долю хрестиком вела,
Щоб лихих стежинок не шукала
І до людей привітною була.
Виконуй доню – мама говорила
Життя закони, істини прості,
Не зраджуй землю, що тебе зростила,
Не залишай нікого у біді.
Наталія Май

Источник